Ой-ой-ой! Ця біла сорочка — не моделю з Чончінгу, а не О.L., а просто… жива тиша! Вона не кричить про лайки — вона їх відчуває через вікно з інкстами на рисовому папері. Мама з Києва сказала: «Якщо ти не можеш сказати нічого — тоді мовчання говорить гучче за всіляки пост». А я? Я дивлюся на цьому фотостилі… І чому всі в коментарях стоять? Ви咋看? Купитесь у цьому молчанні — бо воно має багато емоцій… і мало хлопоту.

Рожевий фантастичний

Коли бачиш 70 кадрів рожевого краватного спідниця — це не просто фотосет, це війна з уявленнями.

Білі чулки-алхіміки

Що ж робить білий чулок? Перетворює ніжність на мрамор! Як у кадру #43 — сонце лякається і стає скульптором.

Геометрія бажання

Плецики = лекція з математики в мрії. Рожевий і білий — як смак морозива та шипучка: солодко, але з гостриною.

А що ж за п’ятниця? Тут навряд чи хтось знає… Але вже встигли написати: «То був брат, а брат ще в лазареті».

Хто з вас такий же? Коментуйте — тут уже не фото, а душевна терапевтична криза!

Червоний магія

Що ви думаєте? Місце — Кхамуї, час — вечір, а головний герой — червоний плащ на кшталт з фільму про шпигунку з 90-х.

Як тут живуть?

Сабріна просто стояла на березі… і вже була в кадрі. Навіть сонце почало позирати в камеру.

Чому це не просто фотосесія?

Це ж не фото — це лист із минулого: «Дорога моя, я все ще тобою захоплена». Але навіть у нас у Києві такий плащ би привернув увагу… хоча б через те, що мама зробила його з української вишивки.

А що ви скажете? Спробуєте перейняти образ на святковому вихідному? 📸🔥

#RedTrenchCoat #KohSamui #SabrinaPhotoshoot #VintageGlamour