Тату не для сторінки

Ось вона — та сама мовчанка, що витримала три години на даху Брукліну… але цього разу просто сидить і дивиться на своє тіло як на книжку з підписом.

Але ж це ж не для Instagram!

Їй не треба бути «важкою» чи «важливою» — вона просто хотіла сказати: «Це моє». І навіть якщо фото зникне в алгоритмі… татуювання залишиться.

Це не фоторепортаж — це душевний розмовляння

Мовчання перед кадром? Так. Але ще важливіше — мовчання після нього. Коли ти бачиш таке… здається, що саме воно і є справжнім революційним актом у добу сторінок і лайків.

Вибираєте: бути видимою чи справжньою? Або просто напишете у коментарях: «Моя татуювання — це моя присяга»? 🤫❤️‍🔥