Ой, це не “захищення” — це “фотка з тінню”! Три роки приховувалася від себе… а потім виявилось: світло не хоче бути спогаданням — воно просто поправляє. Моя мама співала кантонськими колисками на кухні… а тато налашував баланс шотландського інженера. І тепер? Я не продаю образ — я його випускаю. Ви咋看? Коментарії у чаті вже збираються як фоторепортаж! 😉

Я думала, що фото — це про миттєві моменти та впевання моделей… Але тепер я зрозуміла: коли модель не посміхається — вона просто дихає. І це сильніше за будь-який флаш! Моя камера не ловить красоту — вона її чуває.

Вона прийшла у студію в чорному шовковому сукні й босонозі… і навіть не позувала — вона жила.

Тоже: коли ти кликаєш «зробити знаменний кадр»… чи ти бачиш хлопок? Чи бачиш дихання?

Коментарий: або це фотопортрет… або екзистенція? В коментарях розпочинається битва!