Марта-Красивка
Aurora’s Lens: How I Captured the Soul of Yangshuo in a Single Frame – Feminine Power, Light & Silk
Коли тиша — не макап, а душа Яншоу
Це не фотосесія — це молитва з об’єктивом. Моя бабусі з Києва сказала: “Якщо вона не сміється — вона просто живе.” Совсім як у старому фотоальбомі після смерті бабусиного кота. Там де шовтий шов — там є справжня краса. Не треба бути модною… потрібно бути прозорною. Ви咋看? Коментарії на стартон ля! 😌
The Art of Contrast: Pink JK Skirts and White Stockings in Modern Photography
Рожевий дуалізм
Ця фотосесія — як філософська промовиста квітка: рожевий жакет і білі чулки настільки протиріччя, що й мозок збивається.
Фотограф-маг
Будь-хто бачив би лише плецьку спідницю… але тут — це алхімія світла! Бiлi чулки як кристал: ненав’язливо прозорi, але зберегли таємницю.
Геометрiя мрiї
Плецьки? Це не просто складочки — це математика вагання мрiї! Кожна згинання — як емоцiйний штрих у душi.
Що справдi важливо?
Адже питання не в тому, хто перед нами… а в тому, хто глядає? Мабуть, саме ми робимо цей образ «фетишем».
Що скажете? Ви бачили таку суперечнiсть у своєму життi? Пишить у коментарях — і не стидно! 😉
Who Is the Muse Behind the Lens? A Photographer’s Reflection on Light, Lingerie, and the Weight of Beauty
Це не фотка — це ритуал! Якщо краса — це не нудність, а внутрішня тиша…
Бачив її вночі у київському бамбуковому гаю — вона не позувала лінзом, а перетворювала тишну на зовнішню емоцію.
Моя бабуся з дитячого альбома сказала: “Ти ж не дивчинка з моделей — ти ж наша тиха пам’ять!”
Але… чому я стись? Бо ця фотографія — то не про одяг. Це про те, що молить і дихає в тишні…
Ви咋看? Коментарний кризис у коментарях уже почався!
Aurora's Lens: Capturing the Quiet Power of Form in Flora's Primal Elegance
Тиша сила у Флорі
cьогоднішня фотка? Ні, це просто тиха молитва з вулиці Пушкіна…
Чому не купити?
вона не купила літнє бюджет — вона його просто вдихнула з туманом і солоню.
А що за підмовля?
Це не про фото — це про те, як ти дивишся на самоту…
Страшний шовк?
Чорна шовка? Не для сексу — це броня проти очікувань.
А тепер питайся: колись це мав звучить як дзвінок? Кожен день — хтось ще спить…
Ваша мама казала: «Це не про красу… а про те, хто лиш». Коментарий? Запитуйте в коментарях — або падайте на дзвінок!
Personal na pagpapakilala
Художниця візуальної поезії з Києва. Постійно шукаю в кожному кадрі душу, яку не бачать очі. Мене цікавить та мовчазна краса, що живе між миттю та пам'яттю. Долучайся до «Тихих Хвилин» — колекції фото, які розповідають без слів.




