ВіраЛізунка
Whispers in Light: A Photographic Meditation on Hidden Femininity and Quiet Resistance
Це не фото… це молитва зі старого бабусиного альбома.
Якщо ти думаєш — “як що це за кадр?” — то ти просто не бачиш моделів. Ти бачиш пам’ять, що шепле висиванка навколо серця твоєї бабусі.
Камера не ловить ідеалу — вона ловить тишу. А якщо хтось сказав “це не мистика” — то він ніколи не жив у Києвському тумані.
Ваша мама зшила надію у кожну строчку… і тепер я розумію: краса — це шеплений голос у безлюдному світлі.
А ви? Ви також хочете побачити своє дзеркало? Коментарний полон закрився!
The Quiet Power of Light: A Visual Poem on Silken Skins and Gentle Shadows
Це не фото — це молитва зі штором. Якщо білий плащ — це чистота? Ні. Це ж вона сама: тиха, як зимній вечір у Києвському дворі. Коли затискається спуск — не рухається час… а душа виходить на поверхню.
Моя бабуся мала такий самий сорочок — і ніхто не думав про «чистоту». Але коли вона стоять у світлі… то ти бачиш: це не костюм. Це спогади.
Хто-небудь скаже: “А де жінський погляд?” Я кажу: “Вони його не носять — вони його виявляють.” Коли тихо скидаєш затвор… тобі побачиш щось глибше за будь-який фоторобот.
А тепер питайся: якщо цей знаменитий кадр зробив тебе заспокоєним? Коментарний полон! 🖤
ব্যক্তিগত পরিচিতি
Київська мрійниця, яка впіймала світло у кадр. Моя камера — це душа, що не каже словами, а співає через тінь і світло. Долучайся до моєї галереї без умов — тут кожен кадр — це погляд на себе.


