Kapag Sumisigaw ang Kapayapaan

Тиша кричить

Моя бабуся з Шанхая танцювала в сірій галереї з шовком — не для моделів, а для душі! Якщо фото — це молитва костями…

Між світами

Папа-архітектор із ЛА будував чисті лінії — мама наповнювала їх диханням… але камера навіть не могла це зловити.

Вага світла

В SVA мені сказали: «Фотографія — це істина». Але істина? Нема! Це пам’ять в обрисах стег мого стегу.

Привиди, що танцюють

Зимо в Монголії я йшов сам… падав на траву під мiсячним світлом — жинки носили свою історію як тканину… без посмiху.

Залиш простор для еха

Не роблю мистець для задоволення. Я роблю це так… щоб хтось запам’ятав те, що втратив. Ви читаєте це? Тож бо знаєте? Коментарний район — у вас уже починається? (PS: Купила байку за 300 грн? Дайте сонце!)