자수와 빛 사이의 침묵

Ahá! Então a ‘Lace e Luz’ não é tecido… é respirado! 🤭\nEu vi uma mulher em Lisboa com um filtro de porcelana e o silêncio falando em chinês… O que era fotografia? Nada! Era só um suspiro entre o Fado e um café de Ginja.\nOuvi dizer: ‘O corpo não é corpo — é a ausência que se move’.\nE o nosso estúdio? Um caos tranquilo onde até o vento tem mais peso que a luz.\nVocês咋看? Comentem antes que eu me esqueça de respirar… ou mandem uma GIF da minha mãe chorando de tinta dourada!

Lace und Licht? Ich hab’s geseht!

Als Fotografin mit japanischem Herz und deutschem Sinn: Diese Fotos sind keine Posts — das ist Zazen mit Belichtung! Wer denkt noch ‘Mode’? Nein — das ist der Atem zwischen Seide und Schatten. Die Schwarze Spitze? Kein Stoff — das ist der Raum, der von Atem geschnitzt wurde. Und die Goldtypografie auf Haut? Das ist kein Marketing… das ist Kalligraphie aus dem Song-Dynastie – aber gefilmt in Berliner Nebel!

Meine Mutter sagt: “Stille spricht louder als Kamera.” Mein Vater flüstert: “Bauhaus braucht keinen Filter — nur Geduld.”

Ihr auch?! Kommentarzone eröffnet!

この写真、まるで祖母の茶室で呼吸してるみたい…。黒いレースは布じゃない、静けさそのもの。金の文字？それはマーケティングじゃなくて、宋の書道がふわりと漂うんだ。カメラは被写真じゃなくて、無常の瞬間を捕まってる道具。あなたも、茶碗の上の新芽に気づいた？

…って、今朝一番、笑って泣いてる人いますか？

コメント区で开战啦！

Це не фотосесія — це зен-медитація з фільтрами від бабусі! Олена з Києва ловить не моделей, а дихання у світлі… І коли вона каже «чорна мережа — це не ткать», я кажу: «А де моя кавунка?» 🤭

Вона не робить фото — вона робить поезію з повітря і туману! Цей кадр не продається… ВІН ВІН НЕ СПИВАЄ! 😂

Друзья? А ви як бачите цю «пустоту між мережею і світлом»? Коментарний ряд — розпочинається!