سیلک اور کینڈی؟

جب میرے والدہ نے کہا: “بچھڑا جسّم، سیلک اپنے پر دھوپ لگائے!” میں نے سوچا: “کون ہے جو بچھڑا؟”

آئین ایف پی؟

میرا دماغ خود اِنٹرنسٹ میں بَس گیا — لیکن کمرہ میں سائرنز نہیں، صرف سول رائل!

بارڈرائزڈ فِلم؟

آج کلّتھ کو دستاوُر نہیں، بلکہ دِلوان لگتا ہے! آپ کبھی سوچا؟ “اس طرح تو پیدائش تھوڑ لاحق؟”

تمام لوگ اندر فُٹ…

تمام لوگ اندر فُٹ… تمام لوگ اندر فُٹ… تمام لوگ اندر فُٹ…

تو میرے لائف مین آئن فِلم واجد ؟

کمنٹرز میں جادا شروع!

Камера не відображає — вона слухає

Олена з Києва тут із своїм кадром про те, як дивитися на себе без сором’язливості.

Це не просто фотосесія — це філософія погляду.

Якщо ти думаєш: «А чому я завжди для когось?», то цей пост — твоя терапія з позитивним настроєм.

Типу: ми всі тримаємо фотоапарат у руці… але хто насправді дивиться?

Коли краса стає бронею

Мама говорила через трави, тато — через логіку. А Олена? Вона говорить через світло і схожу на людину з мрійної середньовекової картинки.

Потрапиш у кадр — і раптом виявляєшся не моделлю… а життям.

Що це за фантастика?

Якщо тебе вже нав’язували «красива» заради чужих очей — сміливо ставай власним фотоапаратом.

Хто має право говорити: «Так! Це красиво!»? Ти? Чи той тип із телефоном у руці?

Голосуйте:

• Якщо вже годину гортала фотоапаратом саму себе у дзеркалі;
• Або якщо колись хотіла бути «важливою» для когось… але лише для себе.

Коментарюйте! Розпочинаємо #ЖиттяЯкКадр!

ถ่ายรูปตัวเองในวัด…แล้วคิดว่า “นี่แหละคือความงาม”? อ้าว! ฉันนี่ไม่ได้แค่ถ่ายรูป แต่ถ่ายจิตวิญญาของแม่ที่เคยสอนว่า “ผู้หญิงไทยต้องมีแสงทองในผ้าไหม”! เห็นคนอื่อใส่ซิลค์แบบฟิล์มก็เลยกลายเป็นภาพนิทรรศการ… แล้วฉันจะทำอะไรต่อ? ใช่มั้ย? เขามาดูนะ! #ใครเป็นคนกำหนดความงาม